Оскільки ігрові вправи та сюжетні ігри застосовуються в усіх групах дошкільних закладів, організація і методики їх проведення мають багато спільного. Оптимальні умови для досягнення позитивних результатів у розвитку рухів дошкільнят — поєднання конкретних рухових завдань у формі ігрових вправ та сюжетних ігор, під час яких рухи, засвоєні дітьми раніше, вдосконалюються. За ступенем фізичного навантаження розрізняють рухи великої, середньої та малої рухливості. Рухливі ігри важливі для фізичного виховання дошкільнят, оскільки сприяють їхньому гармонійному розвитку, задовольняють потребу малюків у русі, сприяють збагаченню їхнього рухового досвіду. За методикою Едуарда Вільчковського з дітьми дошкільного віку проводять два різновиди рухливих ігор — сюжетні ігри та ігрові вправи (несюжетні ігри).
При цьому гра зберігає свою динаміку, а діти отримують додаткову можливість змінювати ролі та виконувати в межах одного сюжету кілька ролей. Розвивається процес сюжетоскладання (аглютинація). У таких іграх діти опановують внутрішнє мовлення, що є ознакою розвитку словесно-логічного мислення, розвивається внутрішній план дій, здатність до рефлексії. Четвертий рік життя характеризується становленням спільних ігор з однолітками. На ранніх етапах зародження творчої гри ігрові правила відсутні, але діти навчаються узгоджувати свої дії з діями інших дітей, розуміти бажання партнера.
Ці види ігор проводяться з невеликими групами дітей. Правила в таких іграх спрямовані на порядок розстановки предметів, користування ними, черговість дій гравців. У цих іграх спостерігаються елементи змагання з метою досягнення кращих результатів. Керівництво іграми здійснює безпосередньо вихователь, причому воно має бути тактовним, певною мірою інтуїтивним.
Поширені вони в народній педагогіці, яка, враховуючи потребу дитини у пізнанні предметів, створила сюжетні (ляльки, предмети побуту, овочі тощо) і безсюжетні (кулі, циліндри, пірамідки та ін.) дидактичні матеріали. Використання сюжетних дидактичних іграшок має багато спільного із сюжетно-рольовими іграми. Безсюжетні іграшки використовують для закріплення знань про властивості та якості предметів (розмір, кількість, колір, форму). У народних дидактичних іграшках закладено принцип самоконтролю. Це означає, що матрьошка, пірамідка, грибок не закриються, якщо їх частини підібрані неправильно.
Новосьолова вважає, що провідною діяльністю у дошкільному віці виступають самодіяльні ігри дітей [52, с. В іграх-забавах, атракціонах рухові завдання виконуються в незвичайних умовах і часто включають елемент змагання, при цьому кілька дітей виконують рухові завдання (біг в мішках і ін.), Решта дітей є глядачами. Ігри-забави, атракціони доставляють глядачам багато радості.
У старшій групі можна запропонувати дошкільнятам перед виходом на майданчик домовитися, у що і як вони гратимуть. Це відразу надасть спрямованості їхній діяльності. Деякі ігри (в «моряків», «льотчиків», «космонавтів») можуть тривати тижнями, поступово розвиваючись. Доцільні ігри-драматизації (якщо план гри, послідовність дій визначено заздалегідь), дидактичні, сюжетно-рольові, рухливі ігри. Втручання вихователя має зводитися до порад, як краще організувати задуману гру.
Одночасно відбувається розширення просторових меж ігор, їх вихід зі стін загальноосвітніх установ і поширення в системі додаткової освіти, неформальних дитячих організацій та об’єднань і т.п. Моторні ігри спрямовані на пізнання та оволодіння різними рухами. Розглядати свої ручки, повертатися, торкатися ноги, повзати – усе це процес розвитку і гри для малюка. Діти можуть повторювати одні й ті самі рухи та отримувати задоволення від процесу власного руху. Пальчикові ігри, забавки з рухами, гімнастика, стрибки, повертання, плавання – лише деякі з можливих ігор з різними рухами.
Також недоречними будуть нові ігри, які потребують тривалих і складних пояснень. Перехід від ігор до занять має відбуватися спокійно та невимушено. Ігри дітей після сніданку мають узгоджуватися з характером та змістом подальших занять. Так, перед заняттями з рідного мовлення, математики, малювання доречними будуть ігри на розвиток мислення, уваги, уяви.
Сучасна класифікація дитячих ігор.
Ще один вид — конструкторські ігри (у літературі їх інколи помилково взивають конструктивними). Ці творчі ігри спрямовують увагу дитини на різні види будівництва, сприяють набуттю конструкторських навичок організації та зближеннюдітей, залученню їх до трудової діяльності. У конструкторських іграх яскраво проявляєтьсяінтерес дітей до властивостей предмета і бажання навчитися з ним працювати. Матеріалом для цих ігор можуть бути конструктори різних видівта розмірів, природний матеріал (пісок, глина, шишки тощо), з якого діти створюють різні речі за власним задумом або за завданням вихователя. Важливо, щоб педагог допомагав вихованцямздійснити перехід від безцільного нагромадження матеріалу до створення продуманої будівлі. Якщо задуматись, можна нескінченно довго відповідати на це питання. Адже багато що залежить від того, який саме клас перед нами.
Які бувають настільні ігри для дітей
Саме завдяки їй діти розвивають почуття власного «я», спілкуються з однолітками, вчаться взаємодіяти з іншими людьми і ділитися важливою інформацією. Ігри дошкільників поділяють на види з урахуванням різних ознак. Наприклад, найбільш поширена класифікація ігор складається з предметно-маніпулятивних, імітаційних (сюжетно-рольових), будівельно-конструктивних та режисерських (комбінаційних) ігор. Для багатьох дітей комп’ютерні ігри стають єдиною метою роботи з комп’ютером. Небезпека, https://bharatportals.in/sharky-a-refreshing-adventure-on-the-wave-of-summer/ що виявляється в вираженої залежності від ігор, полягає в безконтрольною комп’ютерної ігрової діяльності. Поступова зміна ролі, місця і змісту гри в ході суспільно-історичного розвитку дозволяє вченим говорити про зростаючу популярність гри як такої і про все більш серйозне ставлення до неї. Схильність до гри – доля не тільки дитинства або ранньої юності; будь-який зріла людина, яким би серйозним він не був, в глибині душі зберігає деяку схильність до гри, – писав в середині XX в.
Тенденція широкого розповсюдження ігор в сучасному світі, в його повсякденному житті не лише надзвичайно стійка, але і явно прагне до посилення. Було висунуто навіть гіпотеза про те, що XXI ст., Як і попередні йому, матиме свою назву. Увійшов в історію людської цивілізації як Століття освіти, XIX – Століття науки, XX – Століття глобалістики, то XXI ст. Має шанс стати Століттям гри або Століттям ігрового суспільства. Гра з способу оформлення життя стає життям, а протиставлення “гра – серйозність” перестає працювати (Е.Ф. Сабуров, 2002; і ін.).
Вони відображають навколишню дійсність і ґрунтуються на самостійній діяльності дітей. Всі ігри емоційно насичені і доставляють дітям радість, почуття задоволення. Ці почуття, пережиті дитиною у грі, викликаються процесом активної творчості, привабливістю ігрових дій. Розрізняють заняття великої, середньої і малої активності. До першої групи належать ті заняття, в яких беруть участь більшість дітей, найчастіше це біг або стрибки. До другої групи належать ігри, в яких також беруть участь всі хлопці, але завдання більш спокійні, наприклад, ходьба або передача снарядів. В іграх невеликої рухливості дії неінтенсивні і мають повільний темп.
Тут одержання знань не видається у відкритій формі. Скоріше, є лише другорядне значення цього пункту. Вихованцям старшої групи надаються широкі можливості для гри в рольові, будівельні, дидактичні та рухливі ігри як індивідуально, так і колективно.
Як правило, це поєднання головоломок і рольових забав. Учасникам надається можливість перевтілитися в справжнього детектива і вести розслідування, відкривати таємниці. Догонялки – всілякі ігри з загальної ігровий механікою – водить (або ведучим) необхідно осалить (торкнутися) тікають гравців. За допомогою готових іграшок дітей ознайомлюють з технікою, навколишнім середовищем, створюють певні образи. Граючись ними, діти відтворюють свої враження, переживають яскраві почуття, активізують уяву дітей, коригують зміст ігор. Гра як специфічна діяльність дитини не однорідна, кожний її вид виконує свою функцію в розвитку дошкільника.