За своєю вдачею Ніцше був бунтівником, в якійсь мірі бунтарем. Він зруйнував багато які цінності філософії ХІХ віку, старі цінності його не влаштовували. Ницше сумнівався в самій істині, вважаючи, що людина прагне зовсім не до неї, а до влади. Життя – це воля до влади; всім людям за природою властиве бажання панувати над миром, переробляти його згідно своїм перевагам, затверджувати свою силу в максимально можливій мірі.
Вони прагнули до розкріпачення багатоманітних здібностей особистості. Цінності мистецтва також мають безпосереднє відношення і до техніки. Схожість між витвором мистецтва і технічним виробом вельми істотна.
Вступ. Краса: від обожнювання до змісту
При цьому не слід забувати й вітчизняних авторів, які зробили гідний внесок у розвиток саме академічної філософської публіцистики. Шинкарук, який має не лише філософсько-теоретичні й есеїстичні, а й філософсько-публіцистичні твори. В цій царині працювали й працюють автори з України та української діаспори у світі В.
Природно, при цьому смислова сторона художніх творів спрощено ототожнюється з якоюсь логічно впорядкованою системою політичних ідей, що призводить до забуття специфіки власне художнього мислення, до Утілітарізація естетичного почуття. У результаті ідеологічного диктату розквітає так звана масова культура, в якій естетичні показники настільки знижені, що фактично зникає всяке розходження між таким усередненим мистецтвом (тобто вже псевдомистецтвом) і самою ідеологією. Звичайно, краще бути здоровим і багатим, ніж бідним і хворим. Але є для людини речі, які вище за здоров’я, вище багатства. Наприклад, свідомість осмисленості власного існування. Свідомість того, що я займаюся найважливішим і найголовнішим справою. Філософи вважають, що такою справою є напружена духовне життя людини – тільки вона і відповідає його призначенню як людської істоти.
Види мистецтва
Ця «зацікавлена відстороненість» — вічна таємниця східної філософії. Тут простежується відмінність концепції від теорії — вона є не лише її передумовою, попереднім ескізом, це спосіб оживлення теорії, спосіб її практичного втілення, а отже, її якісна своєрідність. До релігії Кант підходив через моральність, він стверджував, що кожне моральне істота зобов’язана наближати здійснення ідеалу, прагнучи до цієї мети з вірою в те, що Бог існує, і керує природою. Філософія ХІХ століття визначається ідеями таких великих філософів як Гегель, Кант, Маркс, Ніцше.
Але воно, особливо в сучасних формах і напрямах, шукає кінцевого, останнього, граничного, в новому мистецтві творчість переростає себе, прагне перетворити не тільки культуру, але й буття, з якого буде творитися принципово нова культура. Прикладами такого роду творчості є друга частина «Фауста», поема Данте, твори Вагнера, малюнки та вірші Блейка, філософсько-поетичне недорікуватість Беме і т.д. Перед лицем візіонерського нерозкладного переживання читач завжди здивований, розгублений, спантеличений, часом навіть відчуває огиду. Ніщо з області «денний» життя людини не знаходить тут відгомону – замість оживають сновидіння, нічні страхи і страшні передчуття темних куточків душі.
Це ті питання, що зумовлюють життєву позицію і віру людини, на основі яких вже й стає можливим застосування методології як інструмента. В цьому значущість і вічна актуальність філософії для науки і всіх інших форм культури» [2, с. При цьому слід визнати, що таке розуміння пошуку істини виникає значно раніше — у творчості таких мислителів, як Платон, Лукрецій Кар, Августин Блаженний, М. Монтень, проте його самоусвідомлення відбувається в ХІХ і ХХ ст. Ці смислові акценти маємо у засновника української класичної філософії Г. Сковороди, який, ставлячи питання символічного, а не буквального осягнення Святого Письма, реалізує передусім образно-метафоричний, сердечний, людяний спосіб пізнання. Академізм у такому розумінні потребує академічної спільноти, яка здатна до вільної співтворчої самоорганізації і водночас спроможна взаємодіяти з державою і громадянським суспільством у цілому.
Філософія 19 століття[ред.
Піфагор (599 або 584 – 500 р. до н.е.) (його ім’я означає «переконує промовою») – один з найбільш цікавих і загадкових філософів давнини. Якийсь предмет у світі або ж на буття і наше існування в цілому. Перший поділ на основні та другорядні мистецтва датується 1400-ми роками з роботою Леона Баттісти Альберті. Філософія – це найвищий щабель розвитку https://nspu.com.ua/rizne/vipadki-pochastishali-yak-rozpiznati-shahraiv-v-interneti/ світогляду, тобто раціонально-теоретичний світогляд. Аналітична філософія— напрям у філософській думці XX століття, який розвивається переважно в англомовних країнах і об’єднує велику кількість різноманітних концепцій і шкіл. Засновниками аналітичної філософії вважаються Готлоб Фреге, Джордж Мур, Бертран Рассел і Людвіг Вітгенштайн.
Що є об’єктом і предметом дослідження в мистецтві? Об’єктом може виступати Бог, природа, людина, суспільні відносини. Предметом же пошуку стає краса, притаманна об’єктам і їх проявів. Тому вищим завданням мистецтва є можливість відобразити красу, схоплені художнім образом, в одній або декількох естетичних реальностях і «донести» тим, для кого вона не очевидна. Міфічне сказання акумулює в собі чуттєвий досвід поколінь і тому є специфічним для кожного конкретного етносу.